(no subject)

[jalla00]

прочитала в фб лирическое стихотворение жадана, обрадовалась: наконец-то не верлибр! с рифмой!

и оно меня не задело...

читайте, те, кто его любит, может быть вам понравится!

24 рядки любові

 Кімната була такою порожньою,

що вона подумала: «ми тут ніби в камері.

Ці липи на вулиці, які я обожнюю,

ці важкі небеса, схожі на камені».

 Жінка сяде коло вікна в зимовому одязі.

Чоловік перерахує птахів над будівлею.

Птахи, мов діти, застуджуються на осінньому протязі.

Ніч схожа на книгу, скажімо, на Біблію.

 Але він розпалить вогонь і речі стануть простішими.

Стануть не такими страшними сумніви.

Можна ділитись усім – навіть мовчанням і тишею.

Можна любити все – навіть дощ і сутінки.

 Чорні птахи, самотні в своїм переміщенні,

ходять повагом підвіконнями.

Скільки любові може вміститись в одному приміщенні?

Скільки там всього за дверима балконними?

 Світить вікно серед ночі просторої.  

Місяць між хмарами, наче звір між тернами.

І що залишиться з усієї цієї історії? –  

24 рядки любові, 24 рядки темряви.

 Вулиця за вікном стає вологою.

Ночі населені снами, як гирла сиренами.

Зранку вона босоніж ступає підлогою –

змішує світло знадвору зі світлом зсередини.

а мне кажется, что в них нет чувства, что слова — пустые, что это вымученный самоповтор...последние две строчки визуально выразительные, это — да, но для всего стихотворения мало.

может, я ошибаюсь. хотелось бы!

Comments

[notabler.livejournal.com]

И мне не понравились.

[jalla00.livejournal.com]

Жаль,да. Надеюсь, что муза к нему вернётся,так бывает