День рідної мови

[jalla00]

Борис Херсонский (21.02.20):

Мой родной язык русский с примесью идиш,
с толикой украинизмов, странная помесь.
Трохи знаю іврит, але в Ізраїль не поїдеш,
не свяжешь двух слов, прощаясь или знакомясь.
Не свяжешь фразу, со старым приятелем ссорясь,
бо пам'ятаєш лише киш ин тухес та інші лайки,
но я хорошо различаю "нахес" и "цорес",
крупицы слов - как мальков серебристые стайки
в потоке речи, але вода непрозора -
плавати в ній неможливо та небезпечно,
не поднимешь к небу вовек покаянного взора,
разве только вспомнишь учебник-увечник "родная речь", но
какой твой язык родной, яка в тебе мова рідна,
уже не помнишь, войною память отбило.
Бачиш, Вітчизна твоя знову знищена, бідна,
траурний дзвін лунає, димить кадило,
лунає третя мова старослав'янська, біблійна:
прилипни яыік мой к гортани, аще - чи якщо? -забуду.
Там где радость двойная, там і скорбота подвійна,
такий вельтшмерц на серці, як згадаю споруду -
Вавілонську вежу, за будівниками стежу -
коли розіб'є Господь мову єдину.
уламки збираючи, о мейн Гот, від жалю збентежу,
Ду, форгив, Адонай Елехейну, самотню стару людину.